<< Главная страница

БАЛАДА ПРО ЧАС



Категории Михайло Орест (Зеров Михайло) ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал Час на землi панує можновладно; А я, нащадок рабських поколiнь, Не захотiв приймати безпорадно Його несамовитих повелiнь. I що в надхненнiм бунтi чи в одчаï Я вироки його тяжкi порвав, Тепер лежу, забутий, i чекаю У запорошенiй травi канав. А час iде дорогою блiдою, В очах скляних — всевладности жада, I сповнена бундючности важкоï Його безлунна i страшна хода. Я чую: з мiста долiтають дзвони; Скорившись вiкодавньому ярму, Вони вiтають владаря закони I лiчать кроки влесливо йому. Свiдомий переваг я первородних Над деспотом — але, як маловiр, Пiд поглядом очей його холодних, Збентежений, клоню додолу зiр. Боюся мсти, що пан готує гнiвний? — Нi! — То чого ж у клекотi боïв Я в мужностi, менi самому дивнiй, Не виборов, чого не довершив?... Але коли б, улюблена i дальня, Менi своє люблю сказала ти, З душi упали б кайдани безжальнi Всеокрадаючоï самоти. В очах твоïх, в усмiшках несказанних, В твого волосся злотному вузлi Є бiльше правди, нiж в усiх дiяннях Його, слiпого владаря землi. I що простори, вiдстанi i гори Чуттю, що має власну далечiнь I темне перетворює в прозоре? Уроче слово, жду тебе, прилинь! Тодi б облесну, рабську мову дзвонiв На честь царя я чути перестав, Я, що лежу, руйнач глухих законiв, У запорошенiй травi канав. I душу б не тривожив нерозгадний Початок кожен i магнет кiнця. Є Вiчний День, могучий i незрадний, I живить смертних блиск його вiнця.
БАЛАДА ПРО ЧАС


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация